Держсекретар США Ентоні Блінкен виступив з нагоди публікації Доповіді про стан з правами людини у країнах світу у 2020 році.

У самому документі особисту увагу, звісно, привертає розділ, присвячений Україні.

Держдеп висловив відкрите незадоволення ситуацією з дотриманням прав громадян. Така оцінка вибиває землю з-під ніг. Київ завжди намагається діяти за західними лекалами. Але від дружелюбності на залишилося й сліду. Вашингтон різко осудив внутрішню політику Офісу президента.

Що непокоїть Держдеп?

В доповіді вказано, що для України характерні наступні проблеми:

• вбивства, у тому числі замовні;
• катування і випадки жорстокого обходження із затриманими у виконанні співробітників правоохоронних органів;
• протиправні арешти та затримання;
• обмежування свободи слова, преси та Інтернет ЗМІ, куди відносять насильство, погрози насильством, необґрунтовані арешти та переслідування журналістів, цензуру та блокування сайтів;
• корупцію у владі;
• пригноблювання етнічних груп та меншин, на кшталт національних та сексуальних.

Київська влада зображена як та, що нездатна забезпечити безпеку своїм громадянам. Вживають такі епітети як «атмосфера безкарності», «превентивний арешт» та «примусове зникнення». В стороннього спостерігача може сформуватися враження, що в країні про людські права просто не чули та керуються первісними інстинктами — хто сильніший, той і правий.

Гірше нікуди?

Об’єм зауважень, що вказаний у документі, можна порівнювати тільки з Росією та Китаєм. Але якщо з останніми все зрозуміло, то звідки стільки негативу стосовно України — невідомо!

Наприклад, про ближнього сусіда — Польщу — написано три строки та суворість звинувачень і близько не стояла. Зрозуміло, що Варшава вже давно у НАТО, але ж ми союзники.

Проросійським духом пахне...

Якщо б таку доповідь опублікував Кремль, було б усе ясно. Наративи ті ж самі, що й у Білій книзі Служби зовнішньої розвідки. Тут і активне протиставлення народу України і київської влади, і розповсюдження думки про «втому світової спільноти від України», та навіть демонстрація відсутності законів у нашій країні. Дещо схоже ми спостерігаємо і у документі, який підготував Державний департамент нашого надійного (?) партнера.

Претензії Вашингтона та обґрунтування:

Утиснення проросійських каналів вони за заході назвали відкритим тиском на свободу слова та ЗМІ, хоча якихось пару місяців тому разом підтримували таке рішення. Саме про це на початку лютого заявляли у посольстві США в Києві, а голова представництва України в ЄС Точицький підтверджував позитивні відгуки з боку європейської спільноти.

З приводу «запрошень на неформальні бесіди» підозрюваних у скоєнні злочинів — ну на війні як на війні, треба ж знаходити виходи з положення. Ти паче, що це відбувається через активну боротьбу за незалежність та бажання протистояти культурному впливу східного сусіда.

З іншого боку випадки порушення закону самими поліцейськими часто випливають в національних ЗМІ і, наскільки можна судити з відкритих джерел, їх за протиправні дії карають.

А що час від часу темношкірих студентів та циган гамселять — то те, пробачте, звичайний кримінал. Куди від цього дінешся? Це зараз для жодної країни не є несподіванкою.

Уся надія на Байдена?

Україна знаходиться на передовій у протистоянні з деякими сусідами, і позаду повинна знаходитися міцна та тверда підтримка. Будемо сподіватися, що ця доповідь не матиме серйозних наслідків, а її ціллю було просто підштовхнути Зеленьского до більш активної підготовки до розмови з Байденом.

Автор: Богдан Коваль.